Енергоатом активно заохочує дітей, яких цікавить атомна енергетика, запрошуючи їх до участі у конкурсах, майстер-класах, лекціях, зустрічах. Багатоформатна комунікація зі школярами – частина послідовної кадрової політики НАЕК, спрямованої на популяризацію ядерної галузі, формування до неї інтересу та довіри. Це інвестиція у майбутнє, і у компанії вірять: сьогоднішні школярі-дослідники – це завтрашні фахівці-атомники, які зроблять українську ядерну енергетику ще більш безпечною та розвиненою.
Нещодавно в офісі Енергоатома відбувся тематичний захід для дітей працівників ЗАЕС, окремими гостями якого стали двоє столичних школярів – Михайло (7 кл.) і Максим (6 кл.). Обидва неабияк захоплюються атомною енергетикою: їх надзвичайно цікавить, як працює атом, діє реактор, генерується електроенергія. Нові знання хлопці здобувають з книжок та інтернет-джерел, відвідують музей «Чорнобиль» та тематичні івенти, крок за кроком занурюючись у складний і водночас захопливий світ ядерних технологій.
Ще їм важливо знайти однодумців. Саме тому подія в енергоатомівському просторі стала для них особливою – вони не лише дізналися чимало нового, а й знайшли підтримку та переконалися, що поруч є ті, хто поділяє їхні інтереси. Це додало завзяття та впевненості. І цілком ймовірно побачити їх у майбутньому серед професійної спільноти інженерів та науковців, які проєктують АЕС, керують складними технологіями, розвивають генерацію чистої енергії.
Михайло планує розробляти новітні ядерні реактори
Атомними електростанціями Михайло Бистримович зацікавився, коли йому було 9 років. Відтоді самотужки вивчає цю тему – і сьогодні він, семикласник, вже володіє суттєвим набором знань. Зокрема, розуміє принципи роботи АЕС, розбирається у видах реакторів та орієнтується в основному обладнанні ядерних енергоблоків.
Демонструючи ґрунтовну обізнаність щодо ядерних інцидентів, які тричі трапилися на атомних станціях світу (Чорнобильській АЕС, американській Три-Майл-Айленд та японській Фукусімі-1), їхніх причин та винесених уроків, хлопчина ділиться, що хоче стати розробником новітніх ядерних реакторів із підвищеною безпекою.
«Мрію не тільки проєктувати й будувати атомні енергоблоки, а також працювати на АЕС. Насамперед, хотів би на Запорізькій (після її звільнення), бо вона найбільша у Європі, та на Хмельницькій», – говорить Михайлик про власні плани на майбутнє.
Наразі він реалізує свої мрії, створюючи атомні енергоблоки та електростанції за допомогою конструктора LEGO. На зустріч в Енергоатомі приніс власноруч виготовлений макет ЧАЕС з усією інфраструктурою. Зокрема детально представлений четвертий блок разом із укриттям (конфайнментом). До речі, саме Чорнобильська АЕС – у фаворитах його інтересів, і на цій станції він теж хоче побувати.
Ще спеціально для зустрічі в Енергоатомі Михайлик створив модель одного з енергоблоків ВВЕР-1000 Запорізької АЕС, які вважає дуже модернізованими. А серед його наступних задумів – макети станцій з реакторами нового покоління, наприклад, американськими АР1000.
Мрія Максима здійснилася в Енергоатомі
Максим Свирида проявив інтерес до атомної енергетики ще змалку, коли вперше почув про АЕС, і зараз, у свої 12 років, відчуває бажання дізнаватися більше й більше. Його приваблюють не лише енергоблоки й реактори, а весь злагоджений організм АЕС – будівлі, цехи, обладнання, взаємозв’язки цього величезного комплексу, яким керують тисячі людей.
«Робота атомних станцій – це цілий світ складних процесів та систем, і мене захоплює дізнаватися, як це все працює. Дуже був вражений, побачивши вперше Хмельницьку АЕС, коли з татом ще до війни проїжджали біля неї», – ділиться хлопець.
Максим теж будує свій проєкт атомної електростанції – поки що онлайн, на ігровій платформі Minecraft. Та завзято вивчає літературу з атомної тематики, віддаючи перевагу друкованим книжкам. Дізнавшись про збірку «Голоси України», довго шукав її, проте через обмежений наклад видання знайти не міг. І саме на зустрічі в Енергоатомі його мрія здійснилася – він отримав бажаний примірник.
«Голоси України. Том другий: Ядерна захищеність у часи війни» – проєкт Всесвітнього інституту ядерної захищеності (WINS), реалізований за підтримки Енергоатома. Збірка присвячена історіям понад 20-ти фахівців, які знаходилися на ЗАЕС та ЧАЕС в умовах окупації, забезпечуючи у надскладних умовах ядерну та радіаційну безпеку.
«Мене надзвичайно привабила ця книга – у ній зібрано унікальний матеріал про ядерну безпеку під час війни, окупацію ЧАЕС і ЗАЕС, ексклюзивні інтерв’ю. Подібного я ще не зустрічав. Дуже цікаво дізнаватися про події саме через історії людей, з яких складається цілісна картина того, що відбувалося», – ділиться Максим.
А на запитання, чи планує пов’язати своє майбутнє з мирним атомом, без вагань відповідає: «Звичайно! Дуже хочу працювати саме у ядерній сфері».
