Завершення будівництва Ташлицької гідроакумулювальної електростанції необхідне передусім регіону, який потерпає від посухи і зменшення води в річці Південний Буг, людям, котрі там живуть, та загалом для енергонезалежності України.

Однак деякі місцеві громадські організації й активісти різного штибу, озброївшись гаслами про захист екології, затято виступають проти цього вкрай нагального й масштабного проєкту. Звісно ж, всієї правди про будівництво при цьому не озвучуючи.

Тож давайте ще раз поговоримо про те, для чого потрібна і що насправді передбачає добудова ТГАЕС.

Загальний задум

Зараз на ТГАЕС успішно працюють два гідроагрегати сумарною робочою потужністю 302 МВт за 16-метрового рівня води в Олександрівському водосховищі. Наприкінці 2021 року планують здати в експлуатацію третій агрегат, і змінювати зазначений  рівень для його функціонування не потрібно.

Після остаточної добудови Ташлицької ГАЕС, а це можливо не раніше 2026-го, станція матиме шість гідроагрегатів сумарною потужністю 906 МВт, які технологічно можуть працювати за рівня води у водосховищі на позначці 16,9 м. Вище ж неї – це вже потреби не станції, а всього регіону.

«Вершечок» гідроагрегату №1 Ташлицької ГАЕС

Річ у тім, що Олександрівське водосховище використовують не лише в енергетичних цілях, регулюючи пікові навантаження. У цьому контексті воно виступає своєрідним акумулятором води: вночі гідроагрегати станції піднімають її у верхнє водоймище, а зранку та ввечері, коли енергоспоживання стрімко зростає, вода «повертається» на гідроагрегати, виробляючи так звану пікову електроенергію.

Водночас воду з Олександрівського водосховища використовують також для зрошення сільськогосподарських угідь, постачання води населенню та санітарно-екологічних попусків у нижній течії Південного Бугу. І саме добудова ТГАЕС сприятиме вирішенню дедалі більших проблем з водою, які негативно позначаються на житті й промисловості посушливої степової Миколаївщини, та забезпечить безперебійну роботу самої станції.

Як вирішити на Миколаївщині проблеми з водою?

Фахівці, які стежать за станом Південного Бугу, констатують перманентне зменшення водності річки. Це пов’язано з географічними особливостями регіону, адже щороку середньодобова температура тут зростає, опадів меншає, тож відбір води, зокрема й для потреб сільського господарства, що стрімко розвивається, навпаки збільшується. До того ж стік з малих річок області є настільки мізерним, що використовувати його для водозабезпечення неможливо без створення водосховищ і ставків для регулювання стоку. До того ж останніми роками фактична водність на 36–65% менша за середню багаторічну норму.

Наразі рівень води в Олександрівському водосховищі знаходиться на відмітці 16 м

Підтвердженим фактом є і те, що менші за 17 м3/с, тобто встановлений санітарно-екологічний попуск, витрати Олександрівського водосховища для господарських потреб регіону з червня по жовтень становили:

• у 2007 році – 53 доби;
• у 2015 – 100 діб;
• у 2020 – 114 діб.

Отже, меженний період, протягом якого у Південному Бузі спостерігаються найменші рівні, а витрати води менше санітарно-екологічних 17 м³/с, неухильно збільшується, тоді як потреби у зрошуванні для агробізнесу, що активно розвивається, та питній воді для населення лише зростають.

Чи можна вирішити цю проблему? Так! Знову ж таки якщо підняти рівень води в Олександрівському водосховищі. «З гігієнічних позицій нормального підпірного рівня (НПР) 20,7 м є найбільш вигідним, оскільки дає можливість стабілізувати санітарні скиди води в нижній б’єф, що поліпшить санітарну ситуацію в річці», – зазначено у висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи № 489 від 02.10.1997 року.

«Гребля» Ташлицької гідроакумулювальної станції

І саме для того, щоб забезпечити в маловодні роки потреби Миколаївщини у цілющій волозі, вирівняти ситуацію з санітарно-екологічним попуском у нижній течії Південного Бугу та запобігти посухам, Енергоатом під час підготовки проєкту добудови ТГАЕС ініціював підняття рівня Олександрівського водосховища до позначки 20,7 м. Нагальну необхідність цього кроку обґрунтовано також у Звіті з оцінки впливу на довкілля (ОВД).

Проте варто вчергове підкреслити, що заповнення водойми до цього рівня –  20,7 м – відбуватиметься лише на піках весняних паводків, коли наповненість річки дає змогу акумулювати воду. В іншому разі вона просто спливатиме в море.

Для чого збільшувати потужність ТГАЕС?

Добудова Ташлицької ГАЕС – це зовсім не примха енергетиків. Внаслідок загального зростання споживання електроенергії Об’єднаній енергосистемі (ОЕС) України відчутно бракує високоманеврових генеруючих потужностей. Ташлицька ГАЕС призначена для покриття пікових навантажень у південно-західній частині ОЕС, а також для забезпечення базисного режиму роботи Южно-Української атомної станції.

До кінця 2021 року на Ташлицькій ГАЕС планується запустити гідроагрегат №3

Через незбалансованість структури генеруючих потужностей Об’єднана енергосистема країни стикається з труднощами у забезпеченні аварійних і частотних резервів та регулюванні добового графіка навантаження, а також нічними «провалами» енергоспоживання. Все це призводить до зниження стійкості й надійності роботи ОЕС України загалом. Тому добудову ТГАЕС передбачено і державною «Програмою розвитку гідроенергетики на період до 2026 року», затвердженою Кабміном (№ 552-р від 13 липня 2016 р.), і Енергетичною стратегією України до 2035 року.

Звісно ж, «ташлицький» проєкт також погоджений Міненерго (№ 01/33-2327 від 7 березня 2019 р.) та Мінекології (№ 5/4-7/12569-18 від 20 листопада 2018 р.), причому всі документи по ньому базуються на багаторічних дослідженнях та спостереженнях і техніко-економічних обґрунтуваннях, здійснених провідними експертними організаціями – ПРАТ «Укргідропроект», НАН України, ЦС «Укрінвестекспертиза».

Подібні масштабні будівництва в Україні тривалий час були заморожені. Однак попри очевидну вигоду для місцевого населення та бізнесу пожвавлення робіт на ТГАЕС викликало гучну і дуже негативну реакцію  місцевих ЗМІ та деяких громадських організацій.

Наразі на ТГАЕС працює два гідроагрегати при рівні води в Олександрівському водосховищі в 16 м

Так, екоактивісти розгорнули несамовиту кампанію проти Енергоатома та добудови ТГАЕС й узялися, образно кажучи, жбурляти каміння в усе, що робиться. Проте їхня люта критика вражає поверхневістю, небажанням визнавати очевидні факти, маніпуляціями та пересмикуваннями. До прикладу, вони галасують, що підняття водосховища до 20,7 м знищить на Південному Бузі козацькі пороги та острів Гардовий, проте ані пари з вуст, наскільки катастрофічним є нинішній стан водопостачання в регіоні.

Безперечно, дуже важливо зберігати унікальні флору та фауну, і для Енергоатома це в пріоритетах. Але здоровий глузд вимагає розуміння повної «картини» та перспектив – як найближчих, так і віддалених. І з огляду на це абсолютно зрозуміло: без достатньої кількості води рано чи пізно зійдуть нанівець і унікальна природа регіону, і врожаї сільгоспвиробників та приватних фермерів, а мальовничі краєвиди не приноситимуть насолоди через низьку якість життя. Тож так чи інакше треба обирати, і то якнайшвидше.

Місту енергетиків Южноукраїнську пощастило з мальовничими краєвидами

До речі, Інститут геохімії навколишнього середовища НАНУ вже понад 20 років, з 1998-го і дотепер, проводить на станції, водосховищі та прилеглій території комплексний екологічний моніторинг довкілля. Результати досліджень красномовні: «З 2010 року, відколи Олександрівське водосховище заповнили до позначки НПР 16 м, фізико-хімічні показники якості води не змінились, а місцева флора і фауна може адаптуватися до зміни умов існування».

Які землі треба відвести?

Для підняття рівня Олександрівського водосховища до позначки 20,7 м необхідно здійснити відведення 26,44 га земель. Із них 21,14 га розташовані частково у регіональному ландшафтному парку «Гранітно-Степове Побужжя» та не передані національному природному парку  «Бузький Гард», зокрема й 16,72 га – русло річки Південний Буг.

Площа земель НПП «Бузький Гард» становить 4,4 га, і це лише 0,07% від загальної площі парку, яка дорівнює 6138,13 га.

Южно-Українська атомна електростанція

Южно-Українська АЕС неодноразово зверталася до Миколаївської облдержадміністрації стосовно надання дозволу на розроблення проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування під «хвостову» частину Олександрівського водосховища. Йдеться про землі державної власності в межах таких територій:

• Арбузинського району – загальною площею 8,7152 га (під водою);
• Доманівського району – загальною площею 12,4272 га, зокрема 8,0113 га під водою та 4,4159 га – кам’янисті місця.

Але місцева влада надання такого дозволу вважає передчасним. Наразі Енергоатом має лише рішення 66-ї сесії 5-го скликання Южноукраїнської міськради (№ 1152, від 03.12.2009 р.), яким надано згоду на відведення земельної ділянки загальною площею 5,3 га, з-поміж яких 4,8 га – кам’янисті місця та 0,5 га – піски.

Що дасть «підвищення» Олександрівського водосховища?

В Олександрівському водосховищі зараз 14 млн «кубів» води. А після завершення реконструкції ТГАЕС, згідно з проєктом, водосховище міститиме до 72 млн м3, з яких 46 млн використовуватимуться для потреб народного господарства. Це дасть можливість збільшити санітарний попуск в нижню течію Південного Бугу й отримати додаткові обсяги води для жителів і промисловості Миколаївщини.

Унікальну флору і фауну регіону можна зберегти лише за умов, що на Миколаївщині буде вдосталь води

Всі роботи з добудови Ташлицької гідроакумулювальної станції НАЕК «Енергоатом» проводить виключно в рамках законодавства України та згідно з проєктом, який пройшов усі необхідні експертизи та затверджений у законодавчо встановленому порядку.

Компанія завжди стоїть на сторожі інтересів нашої країни та її громадян. Разом із тим Енергоатом сумлінно виконує свої зобов’язання перед ними, забезпечуючи чистою та безпечною електроенергією, водночас дбаючи про екологічність довкілля та постійне відновлення природного балансу. Тож хочеться вірити, що громадськість Миколаївщини, зваживши всі за і проти, обере відродження свого регіону. Яке навряд чи можливе без добудови ТГАЕС. Остаточна реалізація цього проєкту принесе користь не тільки Миколаївщині, а й усій Україні.