кВт-г
295.67 млн кВт-г виробництво енергії на АЕС за 27.01.2022
мкЗв/г
0.09 мкЗв/г радіаційний стан на майданчиках АЕС 27.01.2022

Орієнтовна дата видачі окремого дозволу Держатомрегулювання на введення в експлуатацію об’єкту – 9 березня 2022 р

28.01.2022

27 січня атомні станції України виробили 295,67 млн кВт·г електроенергії

З початку місяця виробництво становить 7 779,95 млн кВт·г.  З початку 2022 року виробництво становить 7 779,95 млн кВт·г.

26.01.2022

Перший енергоблок Хмельницької АЕС підключили до енергомережі

Зауважень до роботи основного устаткування діючих енергоблоків та персоналу немає, обладнання працює в заданому режимі.

26.01.2022

25 січня атомні станції України виробили 262,67 млн кВт·г електроенергії

З початку місяця виробництво становить 7 219,61 млн кВт·г.  З початку 2022 року виробництво становить 7 219,61 млн кВт·г.

25.01.2022

Заплановано короткострокове відключення енергоблока №4 Запорізької АЕС від енергосистеми

Подано заявку на відключення від енергосистеми 4-го блока Запорізької атомної електростанції для усунення газової нещільності системи охолодження турбогенератора

25.01.2022

Перший енергоблок Хмельницької АЕС відключено від енергомережі

Енергоблок №1 ХАЕС відключили від мережі за фактом спрацювання диференційного захисту блочного трансформатора із подальшою роботою захисту реакторної установки

25.01.2022

24 січня атомні станції України виробили 295,35 млн кВт·г електроенергії

З початку місяця виробництво становить 6 956,94 млн кВт·г. З початку 2022 року виробництво становить 6 956,94 млн кВт·г.

24.01.2022

23 січня атомні станції України виробили 276,19 млн кВт·г електроенергії

З початку місяця виробництво становить 6 661,59 млн кВт·г. З початку 2022 року виробництво становить 6 661,59 млн кВт·г.

23.01.2022

Третій енергоблок Южно-Української АЕС підключили до енергомережі

23 січня 2022 року, о 18:04 третій енергоблок Южно-Української АЕС підключили до енергомережі після усунення зауваження щодо роботи зворотного клапана із сервоприводом турбоагрегату

22.01.2022

Третій енергоблок Южно-Української АЕС відключено від енергомережі для проведення поточного ремонту

Tретій енергоблок Южно-Української АЕС планово віключено від енергомережі для усунення зауваження по КОС в умовах підготовки до сталого проходження ізольованого режиму роботи української енергосистеми

21.01.2022

Привітання колективу редакції газети «Трибуна праці»

Привітання очільника НАЕК «Енергоатом» колективу редакції газети «Трибуна праці»

Діяльність

Інтерв’ю Петра Котіна журналу «ЕнергоБізнес»

Технологія westinghouse дає можливість у перспективі збудувати український енергоблок.

Цього року найбільша компанія – виробник електроенергії в Україні відзначає 25 років з дати свого заснування. Саме Енергоатом, який є оператором чотирьох АЕС, із року в рік залишається найбільшим виробником електроенергії.

 

Компанія змогла добудувати три енергоблоки, позбутися залежності від поставок ядерного палива з Росії, завантажити половину реакторів паливом виробництва Westinghouse, збудувати власне сховище для відпрацьованого ядерного палива й утримувати високі стандарти безпеки.Про співпрацю з американським партнером, роботу в умовах нового ринку електроенергії, проходження опалювального сезону та інші питання – в інтерв’ю керівника Енергоатома Петра КОТІНА.

Дмитро СИДОРОВ, Петро БІЛЯН

— Які найважливіші досягнення «Енергоатома» за 25 років?

— За 25 років було зроблено багато чого. В Україні — дуже потужна атомна галузь. Ми припинили згадувати, що у чомусь лідируємо. Світ забув про те, що Україна після Франції — друга в Європі (за виключенням Росії) за обсягами виробництва електроенергії на АЕС. Ми виробляємо більше 55%. В зимовий період у нас працюватиме 15 енергоблоків АЕС. Зараз 14 енергоблоків, 15 енергоблок (блок № 4 Рівненської АЕС. — Ред.) просто не потрібен був енергосистемі і ми на ньому перевантажуємо паливо. Наприкінці січня на початку лютого 2022 р. підключаємо і його до енергосистеми, після чого наше виробництво буде доходити до 65‑70% в загальному балансі. І це вперше за всю історію існування української ядерної енергетики з 80-х років минулого століття. Головним для атомної галузі та всієї історії «Енергоатома» вважаю той факт, що ми ніколи не зупинялися, навіть у важкі часи приниження досягнень і можливостей ядерної енергетики. З найважливішого — добудовано та введено в експлуатацію три енергоблоки — на Запорізькій, Хмельницькій та Рівненській АЕС, виконано величезний обсяг робіт із заміни та модернізації обладнання, що дало можливість продовжити терміни експлуатації 12 енергоблоків. І, напевно, головне — досягнуто максимального рівня безпеки, який сьогодні є набагато вищим, ніж під час введення наших енергоблоків в експлуатацію. Адже проведено понад тисячу заходів у рамках масштабної комплексної програми підвищення безпеки. Як результат — з 1996 року більш ніж ушестеро скоротилася кількість порушень, більш ніж утричі зменшилася кількість спрацювань аварійного захисту. Не можна не згадати і про програму диверсифікації постачань ядерного палива. Україна — єдина з реакторами ВВЕР, хто успішно почав використовувати паливо альтернативного постачальника. Наразі паливо Westinghouse для реакторів ВВЕР‑1000 уже використовується на шести енергоблоках, найближчим часом їх буде сім. До речі, кілька тижнів тому ще один блок — четвертий Запорізький — був повністю завантажений паливними касетами Westinghouse, що є також черговою знаковою подією. Можна й далі говорити про технічні досягнення, проте найголовнішим для нас є збереження фахового висококваліфікованого персоналу. Ще два роки тому існував великий ризик втрати значної кількості інженерів. Протягом 2014‑2019 років з України для роботи на атомних станціях РФ, Білорусі, Туреччини, Китаю та інших держав виїхали понад тисячі працівників, більшість із яких — висококваліфікований персонал. Cитуація була вкрай хиткою: існувала загроза дефіциту в Україні ліцензованих спеціалістів-атомників, особливо оперативного персоналу АЕС. Минулого року ми разом з нашою профспілковою організацією подолали цю негативну тенденцію. І протягом останніх двох років жоден із них не виїхав за кордон задля кращого заробітку. Як ми це зробили? Суттєво підвищили заробітну платню: у 2020 року — майже на чверть, протягом 2021-го — ще на 16%, і наступного року вона ще зросте щонайменше на 10%. Сьогодні середня зарплатня атомників — 39 тис грн на місяць. Нині «Енергоатом» є одним з найбільших роботодавців в енергетичній сфері (у нас працює майже 35 тис осіб), входить у ТОП‑10 платників податків, повністю забезпечує потреби населення у дешевій електроенергії. Завдяки стабільній роботі НАЕК «Енергоатом», з 1 жовтня 2021 р. на 17% знижено тариф на електроенергію для 80% українських домогосподарств. Упевнений, і це підтверджують наші іноземні партнери, сьогодні «Енергоатом» за рівнем безпеки, розвитку, кадровим потенціалом та значимістю для економіки стоїть на одному щаблі з найбільшими світовими лідерами — операторами АЕС, наприклад французькою EDF (Electricity de France, найбільша генерувальна державна компанія Франції.— Ред.), яка має 58 енергоблоків, що виробляють 70‑75% всієї електроенергії Франції.

— О, то ми практично на рівні лідера?

— Ми — другі, якщо казати про Європу. EDF виробляє близько 360 млрд кВт-год на рік, ми — на рівні 85 млрд кВт-год. Тому, ми хоч і другі, але розрив — великий. Водночас за часткою виробництва ми майже наблизилися до Франції. За іншими показниками, повторююся, зокрема в частині експлуатації та рівня безпеки, ми не поступаємось…

— Але й економіка у Франції більша…

— Безумовно. Але це вперше ми сформували баланс на зимовий період, щоб запустити в роботу 14 енергоблоків. Також знакова подія відбулася 2 грудня — ми запустили в роботу всі 6 блоків Запорізької АЕС на повну потужність, станція видала в енергосистему 6000 МВт. Чому це стало можливим? Тому, що ми розширили відкритий розподільчий пристрій ЗАЕС, а «Укренерго» зробило лінію від АЕС до підстанції «Каховська». До цього 37 років було обмеження 700 МВт, станція могла працювати на потужності лише 5300 МВт. Зараз вона видає в енергосистему повну потужність, і є найбільшою станцією в Європі. Це невеликі досягнення, але з них в цілому складається робота компанії. Також ми добудували Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП). Вартість робіт лише компанії Holtec склала $250 млн, але є частина і наших витрат — вона досить суттєва. Ми були абсолютно впевнені, що ми його добудуємо. Маючи впевненість у завершенні проєкт, ми з початку цього року відмовилися від вивозу палива в Росію і, таким чином, економимо $200 млн на рік. Ми вже готові вивантажувати паливо на ЦСВЯП. На одному блоці все завершене і перевірене, можна брати паливо з енергоблока № 3 РАЕС, також ми зупинили енергоблок № 4 і з нього також можна буде вивантажувати паливо. Поступово також будемо вивантажувати паливо з ХАЕС та ЮУАЕС.

— Хто з керівників компанії, на Вашу думку, внесли вагомий внесок у її розвиток?

— Серед усіх керівників «Енергоатома» я б виокремив Володимира Броннікова, який лише 5 місяців був президентом компанії, а до того був керівником ЗАЕС, і Сергія Тулуба, який у свій час отримав багато критики і був знятий з посади, але саме ці керівники побудували 3 енергоблоки за період незалежності України. В. Бронніков, незважаючи на мораторій на будівництво нових АЕС (діяв у 1990‑1993 рр. після аварії на ЧАЕС у 1986 р.— Ред.), все одно будував енергоблок № 6 на ЗАЕС, інколи видаючи свої дії за те, що він нібито будує тренажер. Після зняття мораторію у 1993 р. блок уже мав високу ступінь готовності з необхідним обладнанням та підготовленим на тренажері персоналом. Тому роботи на енергоблоці досить швидко завершили, й у жовтні 1996 р. його підключили до мережі. Я вважаю, що Володимир Бронніков здійснив подвиг, адже потрібна була велика воля керівника не зупиняти, а навпаки, продовжувати будівництво. Він, як ніхто на той час, знав, що потрібно завершувати будівництво.

— Особливо, маючи таку високу ступінь готовності …

— Так. До речі, таку ж ступінь готовності мав енергоблок № 2 ХАЕС і № 4 РАЕС. Після мораторію, вони поступово будувалися, і в 2002 р. прийшов Сергій Тулуб (був керівником компанії у 2002‑2004 рр.— Ред.), який добудував за два роки ці блоки і запустив їх в роботу.

— Досить тривалий час керівником компанії був Юрій Недашковський. Чи було при ньому щось зроблене для компанії?

— Хоча Недашковський тривалий час був директором (у 2000‑2003 рр., 2005‑ 2006 рр., 2008‑2012 рр., 2014-2019 рр.— Ред.). Проте за той короткий період, коли працював С. Тулуб, було добудовано 2 енергоблоки (ХАЕС-2 і РАЕС-4). Не було б Тулуба, ймовірно, ми б мали ще ці дві недобудови. Недобудовані енергоблоки №№ 3,4 ХАЕС ми маємо вже 32 роки в тому стані, в якому вони знаходяться зараз. Я впевнений, що ми добудуємо 3-й енергоблок. З будівельної точки зору він майже готовий. А четвертим стане інший блок — споруджений поруч із нуля за американською технологією АР1000. Така ж ситуація була на АЕС «Чорнавода». Це румунська АЕС, яка мала мати 5 блоків, але на сьогодні працює лише 2, інші 3 знаходяться на високій стадії готовності. І тільки зараз там прийняли рішення добудовувати 2 енергоблоки, вони теж стояли 32 роки після мораторію.

— Не перешкоджає, що конструкції стояли 32 роки?

— Навпаки: бетон стає тільки міцнішим, чим довше він стоїть. Натомість є багато інсинуацій про те, що це старий бетон. Без знання стану справ деякі «експерти» роблять якійсь заяви і вводять в оману суспільство. Безумовно, перед ухваленням рішення щодо придатності старих конструкцій профільні уповноважені організації беруть проби, роблять тести, готують серйозний аналіз та висновки.

— І на ньому можна будувати нові конструкції?

— Так, можна. Звичайно, є перелік дефектів, які потрібно усунути, адже він стоїть 32 роки під відкритим небом, але це стосується металоконструкцій.

Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП)

— Тривалу історію має проект ЦСВЯП, різні уряди, міністри заморожували цей проект…

— Активне будівництво ЦСВЯП роз‑ почали у 2016 р. Коли я очолив Компанію, стало зрозуміло, що потрібно його добудувати. І чим скоріше — тим краще. Адже в об’єкт було вкладено багато коштів, був отриманий американський кредит. Щороку ми сплачували РФ шалені кошти за зберігання відпрацьованого ядерного палива. Тому ми в максимально стислі терміни добудували сховище. Зараз ЦСВЯП повністю збудоване. Ми взяли на баланс і за власний рахунок підвели до нього залізничну колію 43 км (Вільче — Янів). Найближчим часом відбудуться холодні випробування, завершимо випробування перевантаження відпрацьованого ядерного па‑ лива (на макетах) на всіх блоках, отримаємо необхідні дозвільні документи від ДІЯРУ й одразу запустимося. Пер‑ ше вивезення відпрацьованого ядерного палива на Централізоване сховище плануємо здійснити в березні наступного року. Якраз це співпаде із планово-попереджувальним ремонтом блоку РАЕС. Часто забувають, але ж на Запорізькій АЕС вже 20 років (перший контейнер на майданчику ССВЯП був встанов‑ лений 24 серпня 2001 р.— Ред.) успішно працює власне сухе сховище відпрацьованого ядерного палива (ССВЯП), збудоване за технологією американської компанії Duke Engineering & Services / Sierra Nuclear Corporation. І все необхідне для цього сховища обладнання ми виготовляємо на нашому заводі «Атоменергомаш».

— Без ЦСВЯП можна було обійтися?

— Якби 20 років тому попереднє керівництво прийняло рішення про будів‑ ництво подібних сховищ на трьох інших станціях, то так — можна було б обійтися. Можна було обрати майданчики (для зберігання відпрацьованого ядерного палива.— Ред.) на станціях і там розташовувати ці контейнери. Для кожної станції були б потрібні перевантажувальний контейнер і транспортер, щоб перевозити паливо.

— Хто виробляє транспортери?

— Американці. І їхні транспортери не такі дорогі. До того ж ми маємо опановану технологію.

— А чому тоді так не зробили?

— Запитайте наших попередників. Ми просто добудували це все і зараз зробили все можливе, щоб Централізоване сховище стало ефективним і економічно вигідним проектом та прикладом успішної співпраці з американськми партнера‑ ми — компанією Holtec International

Диверсифікація поставок палива

— Щодо диверсифікації, «Енергоатом» — єдина компанія, яка змогла диверсифікувати поставки палива для реакторів типу ВВЕР…

— Насправді, на заході прийнятий принцип диверсифікації, такі ж реко‑ мендації дає МАГАТЕ, але вони носять рекомендаційний характер. У нас є своя практика і свій регулятор, який розробляє підходи і перевіряє їх виконання. Одна із рекомендацій — це мати декілька джерел постачання палива. АЕС на заході мають до 4‑5 джерел постачання, у них є різні модифікації палива, є декілька виробників, які випус‑ кають всі види палива. У нас був єдиний постачальник — російський «ТВЕЛ», але з 2000 р. розпоча‑ лася робота з диверсифікації, поступово Westinghouse виготовив шестигран‑ ні касети, з 2012 р. розпочалися випробування палива і вже близько 10 років паливо Westinghouse експлуатується на наших блоках. Зараз вже 7 енергоблоків ВВЕР‑1000 завантажені паливом Westinghouse, ще у нас є два ВВЕР‑440 — щодо них ми підписали з Westinghouse договір, згідно якого компанія розпочне поставки палива на ці блоки у 2025 р. Відповідно до принципу диверсифікації необхідно, щоб частка одного постачальника не перевищувала 60%. Ми дотримуємося цього принципу. Далі будемо дивитися, щоб, зберігаючи принцип диверсифікації, ми могли відмовитися від російських поставок.

— Чим можна замінити російські поставки?

— Є кілька варіантів: взяти ще одного виробника і виробляти самостійно.

— У чому проблема виготовлення? У відсутності фінансування чи у відсутності технологій? У нас хтось може все це виготовляти?

— Це дуже складна і точна технологія, у нас пішло десь 7 років на освоєння виготовлення складових для російського палива. Для нього зараз ми виготовляємо хвостовики та головки паливних касет на нашому заводі «Атоменергомаш». Сподіваємося за 4‑5 років освоїти виробництво інших складових палива, але деякі елементи, включаючи збагачене паливо, нам прийдеться докуповувати, але ми зможемо самостійно забезпечити збірку всіх елементів. До речі, Westinghouse сам не збагачує паливо, для цього є окрема індустрія. У 2014 р. у нас була безпекова місія від США, яка визначила одну із важли‑ вих загроз для нас — це зупинка поста‑ вок палива з Росії. Тоді ми практично працювали «з коліс», і була отримана рекомендація зробити запас палива на рік, а краще — на два. І ми це зробили. Наразі маємо запас на два з половиною роки. З Westinghouse був підписаний договір про те, що у разі припинення поставок ядерного палива з Росії американський партнер протягом двох років наростить виробництво і «закриє» нашу потребу.

Східний ГЗК

— Нещодавно Міненерго і уряд змінили керівництво Східного ГЗК, чи є вже якісь позитивні сигнали щодо вирішення проблем підприємства?

— Це стратегічне підприємство, і зміна керівництва там давно назріла (у жовтні 2021 р. уряд призначив директором ком‑ бінату Сергія Шовгелю.— Ред.). Пози‑ тивні зрушення в роботі комбінату, який винен «Енергоатому» 1.5 млрд грн, вже є, і це відчутні суттєві зміни на краще.

— Проблема лише в кадрах?

— Ні, на комбінаті є багато проблем, але потрібен керівник, який почне їх вирішувати. Там є три шахти, дві з них — Смолінська та Інгулецька — дуже глибокі і мають дуже бідну руду, засоби під‑ няття руди там дуже застарілі. Є ще одна шахта — Новокостянтинівська, яка вже давно повинна була бути введена в експлуатацію, але цього не було зроблено. Там необхідно збудувати ствол шахти, підйомники, там є гарна порода, але нічого не робилося.

— Чому?

— Тому що не було нормального ке‑ рівництва. Наприклад, на шахту збудували залізничну колію, але рельси з неї банально вкрали. Вони возять руду на автомобільному транспорті, а це захмарні транспортні витрати. З новим керівництвом Комбінату ситуація зрушила з місця. Вони почали нам відвантажувати продукцію, і заборгованість вже не нарощується

Будівництво нових енергоблоків

— Ви зазначали, що для енергоблока АР1000 турбінний острів зможе виготовити український виробник…

— Ми спілкувалися із «Турбоатомом» (на сьогодні — АТ «Українські енер‑ гетичні машини».— Ред.), з Toshiba, General Electric, південно-корейською компанією Doosan. В цьому питанні є свої «за» і свої «проти». «Турбоатом» — це українське підприємство і бажано було би мати нашу турбіну, в той же час іноземні виробники виготовляють одразу все — турбіну, генератор, систему збудження. Все це обладнання знаходиться на одному валу. Якщо ви зробите все обладнання на одному валу від одного виробника, тоді ви можете оптимізувати вібраційний стан усього агрегату. Все можна максимально оптимізувати для ефективної роботи. Від «Турбоатома»можна взяти лише одну турбіну, потрібних генераторів у нас немає.Було б добре взяти генератор від серйозного виробника, наприклад Alstom, але треба щоб він співпав з турбіною. Є ще одна проблема з «Турбоатомом». З самого початку на енергоблоці № 3 ХАЕС планувалася російська турбіна виробництва компанії «Силові машини». Саме під таку турбіну (швидкохідну) був зроблений фундамент. Ми, звичайно, вирішили брати у свого виробника, але існуючий фундамент не підходить під наш турбоагрегат (тихохідний). В даному випадку є два рішення: або ми знайдемо швидкохідну турбіну (така є у General Electric і Doosan), або частково знесемо фундамент і зробимо новий під турбіну «Турбоатома». Ми зараз порівнюємо ці варіанти.

— Спеціалісти Westinghouse провели дослідження на блоці № 3 ХАЕС. Що планується робити далі?

— По-перше, завдяки наявному об‑ ладнанню, ми можемо суттєво здешевити проект. Потрібно провести реві‑ зію, зрозуміти, чи можна його встановлювати на енергоблок, і після цього, з використанням цього обладнання, можна буде добудувати та додати те, чого немає. Тобто провести gap analysis (аналіз на предмет відсутності необхідних складових проекту.— Ред.) та визначити все, чого не вистачає.

— Будете когось наймати для цього аналізу?

— Так, можливо, це буде Westinghouse, а може EDF.

— Ви пропрацьовували питання транспортування крупногабаритного обладнання для проекту АР1000 із США?

— Крупногабаритне обладнання для АР1000 виготовляється в Південній Кореї, наприклад, корпус реактора, па‑ рогенератори та ряд іншого обладнання робить Doosan. Має бути складений повний перелік всього обладнання і ланцюжок його поставок.

— Що Ви можете сказати про фінансування проекту АР1000?

— Ми розраховуємо, що фінансування проекту буде надавати американський US Eximbank. Один блок коштує близько $5 млрд. Остаточна вартість може змінюватись, вона залежить від супут‑ ньої інфраструктури. Наприклад, корейська компанія KEPCO будувала одразу 4 енергоблоки АЕС «Барака» в ОАЕ (були збудовані у 2012‑2015 рр.— Ред.), вартість вийшла $5 млрд. Якщо ви будуєте лише один блок, то у вас загальні затрати будуть більшими і його вартість може зрости, наприклад, до $6 млрд.

— Яким чином компанія планує забезпечити фінансове гаранттування контракту з банком? Можливо, довгостроковий контракт РРА (power purchase agreement) чи отримання державних гарантій?

— Швидше за все будуть державні гарантії, але кредит планується на три‑ валий термін (18 років) і він буде повертатися після того, як енергоблок запрацює.

— Кредит на 14 енергоблоків?

— Зараз мова ведеться про фінансування двох енергоблоків. Третій енергоблок ХАЕС, ми відчуваємо, що ми можемо самотужки добудувати. Проекти реакторів рахуються по по‑ колінням. Зараз у нас реактори III покоління, і у всьому світі стоять реактори III покоління. Реактор АР1000 — це покоління III+, він ще не IV поко‑ ління, але вже має більше пасивних систем безпеки, для яких не потрібна електроенергія, не потрібна участь людини. Ці системи самостійно можуть загасити реакцію.

— Який діапазон маневрування забезпечують блоки АР1000?

— Реактор повністю маневрений. і може забезпечити діапазон маневрування на рівні 20‑100% від номінальної потужності. Я нещодавно відвідав у Парижі Всесвітню виставку ядерної енергетики, ми провели багато переговорів з Westinghouse, EDF. На цій виставці була заява європейського комісара (комісар з питань енергетики Кадрі Сімпсон.— Ред.) і міністра економіки Франції (міністр економіки, фінансів та відновлення Франції Бруно Ле Майре.— Ред.) про те, що тільки збільшення частки атомної енергетики та ВДЕ забезпечать майбутній енергомікс з ВДЕ. Але генерація з ВДЕ — не стабільна, її треба компенсувати. Вони планують компенсовувати і маневрувати атом‑ ною енергетикою, оскільки у них по‑ вністю маневрені енергоблоки. Ми теж могли б заявити про таку мету, але наші блоки — не маневрені.

— Чи є в Україні персонал для будівництва енергоблока? Адже потрібно буде багато зварювальників, будівельників…

— Безумовно, вони будуть потрібні, але раніше було збудовано 15 блоків і їх будували українці. Більше того, ці блоки проектувалися українськими організаціями, не дивлячись на те, що головний конструктор був з Росії. Проект треба запустити, він буде підтягувати за собою інші галузі. Раніше Westinghouse брав на себе повну відповідальність за будівництво енергоблоків, поки там не стикнулися з проблемою добудови двох енергоблоків на АЕС V.C. Summer в США. Вони почали будувати 2 блоки і вийшли з бюджету, тоді сталася аварія на АЕС «Фукусіма».

— Перелякалися…

—  Так, пішов переляк. Всі все зупинили і почали вимагати додаткові обґрунтування безпеки, компанія почала пробуксовувати, а при цьому проєкт залишався, кошти на нього продовжували витрачатися. Вони значно перевищили бюджет, десь приблизно до $7 млрд до 2017 р., і стейкхолдери вирішили зупинити будівництво. Хоча було завезено обладнання на обидва блоки, для першого воно було вста‑ новлене, а для другого — воно лежить в ангарах.

— Тобто Westinghouse не планується на роль генерального підрядника?

— Він не є генпідрядником, він надає технологію. В старій термінології він — «головний конструктор». А підрядником буде певна велика, досвідчена українська будівельно-монтажна організація, яка зможе виграти конкурс. Вона може мати багато підрядників, одні будуть робити бетон, інші здійснювати монтаж. Все будівництво буде проходити під контролем і шефмонтажем Westinghouse. Їхні інженери дивитимуться й братимуть участь у виборі підрядника, оцінюватимуть його спроможність виконати роботи. Також Westinghouse готуватиме певні ка‑ тегорії наших будівельників у США, наприклад, навчати зварювальників у себе. Відповідальність Westinghouse — це реакторний острів, а наша — турбінний зал, електротехнічне обладнання, яке також буде під контролем американського партнера.

— Чому вирішили, що варто збудувати саме 14 енергоблоків?

— Для цього є два аргументи. Поперше, ми вже працюємо 12 блоками в понадпроектний термін. Вони вже відпрацювали 30 років, далі ми продовжуємо їх роботу на період 10 років. Згідно практики, так можна продовжити строк експлуатації блока на період до 60 років. По-друге, найбільше страждає корпус реактора, адже він постійно знаходиться під дією сильного випромінювання, і структура металу поступово руйнується. Сьогодні американці і росіяни роблять високотемпературний відпал корпусу реактора. Американці змогли продовжити строк експлутації своїх блоків на 80 років, хоча спочатку розраховувати на 40‑60 років.

— Ми також зможемо так робити?

— Можливо, а можливо й ні — ризик залишається. Ми виходимо на строк експлуатації 60 років після 2040 р. Наші блоки вводилися в експлуатацію майже одночасно, тобто вони будуть «випадати» також приблизно в один період. До цього моменту ми повинні створити нові потужності, які зможуть замістити цей великий обсяг. Ось чому ми говоримо, що треба збудувати саме 14 блоків. Це необхідність і план на майбутнє. Якщо у нас буде можливість продовжувати строк експлуатації, тоді не варто спішити будувати нові блоки, а якщо такої можливості не буде — ми маємо бути готові. До того ж, у нас є бажання збудувати свій блок, відновити те, що колись у нас було, реалізувати свій український проект. Це можна буде зробити з технологією Westinghouse АР1000. Яким чином зробили китайці? Вони придбали ліцензію, тобто технологію АР1000 у Westinghouse. Згідно ліцензії, вони не мають права будувати такі ж енергоблоки на експорт, але вони її освоїли, навчилися і далі вже будують у Китаї власними силами. Перші два блоки АР1000 вони зводили з американцями, третій і четвертий — будують уже самі. На основі цього досвіду вони створили влас‑ ний проект — СAР (China AP) 1400. Вони збільшили потужність і вийшли за рамки ліцензії Westinghouse та можуть продавати проект блока на експорт. Наша ідея — пройти аналогічний шлях. Такий самий алгоритм реалізували і корейці. Південнокорейська компанія KEPCO збудувала в ОАЕ станцію за проектом АР1400. Вони придбали ліцензію, збудували блоки, підняли рівень потужності й вийшли на експорт.

— Але для цього для початку треба збудувати 3­4 блоки з партнером…

— Треба підігнати всю струк‑ туру. Ми можемо це зробити, адже ми знаходимося в інших умовах, ніж будь-яка інша європейська країна. Ми все це раніше будували, у нас є 15 блоків, є спеціалісти, є дідусі, які все це будували своїми руками. У нас є великі інститути, які готують спеціалістів. Та ж Польща не має таких інститутів. Чорнобильска катастрофа, на преве‑ ликий жаль, сталася, але дала величезний досвід ліквідації наслідків аварії, поводження з радіоактивними відходами, створила нові стандарти безпеки. З усім цим досвідом — хто як не ми може брати на себе відповідальність за безпечний розвиток світової атомної галузі?!

— Наскільки важко в психологічному плані працювати з американцями, наприклад, у порівнянні із росіянами?

— Я б не став зараз когось порівню‑ вати з росіянами. В умовах агресії це недоречно. Щодо стилю роботи з американцями, то там все просто. Якщо ви один разне дотримаєтеся даного слова чи зобов’язань, то спочатку вони поставляться з розумінням, а на другий раз скажуть: «Ми з вами не працюватимемо». Нам вдалося побудувати з американ‑ ськими партнерами гарні стосунки. Маємо позитивну оцінку від них. Намагаємося всіляко дотримуватися взятих зобов’язань і готуємося до нових спільних проектів. Ще рік-півтора тому все було навпаки, а зараз вибудовується план багаторічної співпраці.

ПСО на ринку електроенергії

— На скільки критичними є для компанії спеціальні обов’язки, які покладені на неї у ринку електроенергії?

— ПСО є в багатьох країнах. З 1 жовтня ми перейшли на фінансову модель виконання спецобов’язків, вона краща, ніж товарна, і більше відповідає ринковим принципам. Хоча теж містить низку ризиків. Головний з них — невиважене і незбалансоване підвищення НКРЕКП тарифів на розподіл та передачу електроенергії, які вхо‑ дять до структури видатків ПУПів на постачання електроенергії населенню. А як відомо, видатки ПУПів на ці цілі відшкодовує «Енергоатом», де б і за якою б ціною вони цю електроенергію не купували і не постачали. Наприклад, на початку місяця НКРЕКП прийняла рішення про підняття тарифу на передачу електроенергії ОСП (1 грудня 2021 р. регулятор ухвалив рішення підняти тариф на передачу на 2022 р. порівняно з чинним значенням на 17.6% — до 345.64 грн/ МВтгод.— Ред.), що означає аналогічне зростання і видатків «Енергоатома» з виконання ПСО. А враховуючи, що тариф на передачу «Укренерго» є джерелом компенсації ВДЕ, то ми знову маємо перехресне субсидування «зелених» коштом «Енергоатома».

— НКРЕКП обговорює з вами такі рішення?

— Так, формально вони проводять громадські слухання, отримують від нас категоричне «ні», проте абсолютно не зважають на нашу думку. Ще один приклад — тариф на диспетчеризацію. Минулого року «Енергоатом» платив приблизно 50 млн грн на місяць, протягом поточного року сплачуємо по 300 млн грн на місяць. А зараз вони підняли, і з 1 січ‑ ня 2022‑го ми будемо платити близь‑ ко 500 млн грн на місяць (1 грудня НКРЕКП вирішила підняти тариф на диспетчеризацію на 2022 рік у 1.58 раза — до 62.13 грн/МВтгод.— Ред.).

— У Вас є уявлення, як змінити поточну модель ринку?

— Ми вже давно пропонували найбільш прозорий варіант, який прибере «Енергоатом» від субсидування інших учасників ринку і значно збільшить надходження до бюджету. Тобто продаємо електроенергію всім постачальникам за однаковими цінами, отримуємо прибуток, платимо податок на нього та дивіденди державі. А вже Уряд спрямовує ці кошти на підтримку населення, можливо — на компенсацію частини тарифу на електроенергію…

— Піднімуть шум, «що трудящі…»

— Вартість ПСО для «Енергоатома» у 2021 р.— 34 млрд грн. Ми могли б отримати ці кошти у вигляді прибутку, 80% з якого перерахувати як дивіденди до державного бюджету і плюс податок на прибуток. А так — вони розійшлися на сплати компенсацій і тарифів різними шляхами.

— Без ПСО «Енергоатом» міг би бути багатою компанією…

— Так, і за 4‑5 років збудувати енерго‑ блок і все інше.

Проходження опалювального сезону

— Який Ваш прогноз щодо проходження поточного опалювального сезону?

— Гадаю, що ми його пройдемо успіш‑ но. Зараз у нас (станом на 3 грудня 2021 р.— Ред.) в роботі 14 енергоблоківодин блок в ремонті. По тим блокам, які працюють, є резерв у 500‑600 МВт, які ми могли б додатково видати. Тобто 1600 МВт ми можемо ще додати, почи‑ наючи з лютого.

— Алармістських настроїв у вас немає?

— Абсолютно ніяких. Говорять про віялові відключення, але, Богу дякувати, ми ще й близько не підійшли до такого ризику. Згідно з нормативами, маємо завжди працювати з резервом на рівні одного блоку (генерувальної одиниці найбільшої потужності) чи однієї лінії, яка підходить до блоку на випадок раптового відключення того чи іншого обладнання. Тому на кожен блок у нас дається 10 діб на позаплановий ремонт. Але зараз ми працюємо на максимумі.

— Це ризикований сценарій…

— Так, але все залежить від якості на‑ шої роботи. За весь рік ми маємо загальну тривалість позапланових ремонтів всіх енергоблоків лише 3 дні, тоді як норматив дозволяє 130 діб. Люди всі працюють, все розуміють, але ризик залишається.

— Наскільки складною для вас буде робота в ізольованому режимі?

—  Для нас це не буде новим викли‑ ком, ми будемо працювати на своєму рівні навантаження. Все залежить від погоди, якщо тиждень буде незмінна погода, ми знаємо як працювати, відключились від Росії і все. Якщо за цей період розпочнеться похолодання, тоді може не вистачити навантаження. Поки у нас є запас, є ще один блок. Якщо не буде -40 °C, то нічого страшного не має відбутися.

 

Ми можемо це зробити. У нас є 15 енергоблоків, досвід та фахівці з необхідною кваліфікацією

Що таке досвід експлуатації у Енергоатомі і чому він успішний?

Основний пріоритет у діяльності НАЕК «Енергоатом» – дотримання найвищих стандартів безпеки. Про чотири фундаментальні принципи безпеки, якими керується Компанія, – в інтерв’ю бізнес-спільноті Energy Club розповіли керівник Енергоатома Петро Котін, т.в.о. першого віцепрезидента – технічний директор Компанії Олександр Остаповець та начальник відділу досвіду експлуатації Віктор Тарасенко.

 

 

Петро Котін, т.в.о. президента НАЕК «Енергоатом»

- Пане Котін, у своєму вітальному слові з нагоди 25-річчя НАЕК «Енергоатом» прем’єр-міністр України Денис Шмигаль сказав, що підтримка і постійне підвищення рівня безпеки у Енергоатомі гідні найвищої оцінки та подяки.

- Все так і є. Ми дотримуємося найвищих стандартів безпеки. Основний документ, що визначає норми та правила України з ядерної та радіаційної безпеки, – це «Загальні положення безпеки атомної станції». Він містить чотири фундаментальних принципи безпеки і 10 організаційно-технічних принципів її забезпечення.

- Назвіть, будь ласка, фундаментальні принципи безпеки.

- Перший – це культура безпеки, другий – відповідальність експлуатаційної організації, третій – державне регулювання безпеки та четвертий – реалізація стратегії глибокоешелонованого захисту.

- А як реалізуються на АЕС принципи культури безпеки?

- Насамперед – через встановлення пріоритету безпеки над економічними та виробничими цілями; завдяки відбору, навчанню та підвищенню кваліфікації керівників і персоналу атомної станції, суворому дотриманню дисципліни за чіткого розподілу повноважень і особистої відповідальності керівників та безпосередніх виконавців. Має бути розуміння, що кожен без винятку працівник впливає на безпеку.

- Як усього цього досягти на практиці?

- Кожна атомна станція розробляє й реалізовує програму конкретних дій, спрямованих на становлення та розвиток культури безпеки. Така програма містить три рівні: технічну політику керівництва у сфері безпеки; відповідальність і обов’язки керівництва із забезпечення безпеки; а також відповідальність і обов’язки кожного співробітника.

- Скажіть, будь ласка, як втілюється другий фундаментальний принцип – про відповідальність експлуатаційної організації?

- Відповідальність визначається законодавством України. Ліцензіат, тобто ми – Енергоатом, несемо всю повноту відповідальності за радіаційну безпеку та безпеку ядерної установки, незалежно від діяльності й відповідальності постачальників і органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки відповідно до ст. 32 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» (39/95-ВР). Також експлуатаційна організація відповідає за накопичення й узагальнення досвіду експлуатації, розробку та реалізацію єдиної технічної політики на атомній станції. І так, експлуатаційна організація проводить моніторинг і здійснює постійний аналіз безпеки діючих енергоблоків. За необхідності – розробляє та реалізує проєкти їхньої модернізації задля підвищення безпеки. Що важливо – експлуатаційна організація повинна мати достатньо фінансових ресурсів для виконання покладених на неї функцій.

- Пропоную більш детально зупинитися на стратегії третього фундаментального принципу безпеки – глибокоешелонованого захисту. На чому вона базується?

- На застосуванні як системи фізичних бар’єрів на шляху розповсюдження іонізуючого випромінювання і радіоактивних речовин, так і системи технічних та організаційних заходів із захисту цих бар’єрів та збереження їхньої ефективності. Основна мета – захист персоналу, населення і довкілля. Система послідовних фізичних бар’єрів включає у себе паливну матрицю, оболонку ТВЕЛу, межа контуру теплоносія реакторної установки, герметичну загорожу реакторної установки та біологічний захист. За умови нормальної експлуатації всі зазначені бар’єри та необхідні технічні засоби їхнього контролю і захисту мають бути у робочому стані. При порушенні цієї умови енергоблок необхідно ввести у безпечний стан – такими є вимоги експлуатаційної документації.

- Стратегія реалізується на п’яти рівнях. Яких саме?

- Перший рівень – це запобігання порушення нормальної експлуатації. Основними засобами досягнення цієї мети є: вибір майданчика для розміщення атомної станції відповідно до вимог нормативних документів; розробка проєкту на основі консервативного підходу з максимальним використанням властивостей внутрішньої самозахищеності реакторної установки.

Другий рівень – забезпечення безпеки при порушеннях нормальної експлуатації та запобігання аварійних ситуацій. Основні засоби досягнення мети – своєчасне виявлення й усунення відхилень від нормальної експлуатації.

Третій рівень – запобігання та ліквідація аварії. Основними засобами досягнення цієї мети є наявність систем безпеки (захисних, локалізувальних), призначених для подолання аварійних ситуацій і проєктних аварій.

Четвертий рівень – це управління запроєктними аваріями. Основні засоби досягнення мети – використання систем нормальної експлуатації та систем безпеки для попередження й розвитку таких аварій.

І, зрештою, п’ятий рівень – це аварійна готовність і реагування. На цьому рівні забезпечується встановлення навколо атомної станції санітарно-захисної зони та зони нагляду.

- Пане Котін, як регулюється безпека атомних станцій?

- Державне регулювання безпеки атомної станції здійснює Державний комітет ядерного регулювання України відповідно до вітчизняного закону «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» (39/95-ВР). Держатомрегулювання визначає критерії й вимоги до безпеки АЕС, видає ліцензії та дозволи на виконання робіт на відповідних етапах життєвого циклу атомної станції, а також здійснює державний нагляд за виконанням нормативних вимог і умов наданих дозволів, включаючи примусові заходи відповідно до законодавства.

- У своєму привітанні голова Кабінету міністрів відзначив Енергоатом за те, що в Компанії успішно працює система накопичення, аналізу й використання досвіду експлуатації. Пан Шмигаль вважає це реалізацією дуже важливої для країни практики. Поясніть, будь ласка, про що йдеться.

- Атомні станції обмінюються досвідом з іншими експлуатаційними організаціями, зокрема й на міжнародному рівні. Особливі зусилля можуть бути спрямовані на підтримання постійних контактів та обмін інформацією з розробниками реакторної установки і проєкту атомної станції. В рамках обміну досвідом надаються і розповсюджуються приклади позитивної практики. Акцент має робитися на діяльності, спрямованій на підвищення безпеки АЕС, попередження порушень їхньої експлуатації, удосконалення експлуатаційних процедур, методів і засобів діагностики стану конструкції, систем та елементів з урахуванням їхнього старіння та зношення. 

Ми враховуємо як зовнішній, так і внутрішній досвід. Створюється система накопичення, аналізу і використання досвіду експлуатації. Відповідні бази даних повинні бути доступними для всіх атомних станцій. Порушення вимог нормальній експлуатації енергоблоків ретельно аналізуються, виявляються корінні причини їх виникнення, розробляються і реалізуються заходи щодо їх запобігання. Відповідна інформація поширюється серед однотипних АЕС і передається постачальникам, які жодним чином не мають стосунку до цього порушення.

- Як використовується накопичений досвід?

- Завдання – використовувати накопичені знання та позитивні практики для того, щоб атомні блоки працювали безпечно. Цю мету успішно реалізує Всесвітня асоціація організацій, що експлуатують атомні електростанції (ВАО АЕС), яка складається з чотирьох регіональних центрів, розташованих в Атланті, Москві, Парижі і Токіо. Зараз створюється ще Пекінський центр.

- Для нашої мети ці центри як задіяні?

- Ми входимо до Московського центру ВАО АЕС (ВАО АЕС-МЦ), куди входять також організації, які експлуатують атомні станції з аналогічними реакторами (водо-водяними енергетичними реакторами типу ВВЕР. – Прим. ред.). Здебільшого це колишні соціалістичні країни (Росія, Болгарія, Угорщина, Чехія, Словаччина, Вірменія). Зараз до них приєдналися ще Китай, Іран, Індія.

За допомогою бази даних ВАО АЕС-МЦ ми інформуємо всі атомні станції про події на наших атомних станціях, інші ж АЕС своєю чергою інформують нас. Саме так виглядає зовнішній досвід. Це дуже корисна для нас та інших експлуатаційних компаній інформація.

Протягом останніх років наша Компанія почала співпрацювати із Паризьким центром ВАО АЕС у сфері  проведення партнерських перевірок. Не так давно така перевірка відбулася на Рівненській АЕС.

Також партнерські перевірки проводить на регулярній основі (за графіком) ВАО АЕС-МЦ. Останні були проведені на Запорізькій та Рівненській атомних станціях, у листопаді заплановано перевірку на Хмельницькій АЕС.

У 2015 році ВАО АЕС провела корпоративну партнерську перевірку всієї нашої Компанії.

- Від зовнішнього досвіду давайте перейдемо до внутрішнього.

- Внутрішній досвід – це, власне, інформація про події на українських АЕС. Ця інформація найбільш корисна для нас. Вона розміщується у корпоративних базах даних «Цезар» і Об'єднаній інформаційній системі досвіду експлуатації (ОІС-ДЕ). Через ОІС-ДЕ здійснюються також інформування всіх атомних станцій Компанії про події низького рівня (малозначущі події) та поширення іншої інформації, наприклад про зовнішній досвід і позитивні практики.

 

Олександр Остаповець, т.в.о. першого віцепрезидента НАЕК «Енергоатом», технічний директор

-Пане Олександре, що таке порушення в роботі атомної станції?

- Це порушення нормальної експлуатації, аварійна ситуація або аварія, які класифікуються категоріями, що наведені в нормативному документі Держатомрегулювання «Положення про порядок розслідування та обліку порушень в роботі атомних станцій» НП 306.2.100-2004. Тобто це відхилення (порушення) від встановлених проєктом експлуатаційних меж і умов.

- А ви можете навести дані про порушення?

- Протягом всього часу експлуатації АЕС у нас аварій (мається на увазі – порушень із викидом радіоактивних речовин за межі АЕС) не було. Тенденції за кількістю порушень в роботі АЕС позитивні: у 2001-му було 68 порушень, а останні три роки – тільки 13 порушень. Це на 15 експлуатованих блоках! Наприклад, у Франції, яка експлуатує 54 атомні енергоблоки, кількість порушень набагато вища, ніж по одному на блок в рік.

 

Віктор Тарасенко, начальник відділу досвіду експлуатації НАЕК «Енергоатом»

- Вікторе Михайловичу, скажіть, чи брав Енергоатом участь у розробці нового «Положення з розслідування»?

- Так, брав, і дуже активне. Оскільки старий, поки ще чинний документ НП 306.2.100-2004 має масу недоліків. Ми багато років пропонували ДІЯРУ внести зміни й доповнення до нього. Подавалося близько 60 пропозицій, однак Регулятор з ними не погоджувався.

Останні нововведення, внесені Регулятором у згадане Положення, були ще 2011 року. Тоді врахували тільки п’ять наших пропозицій. Документ дещо ускладнився, в ньому з’явилися пункти, які потребували детальних тлумачень і більш точних формулювань. Це створювало складності і проблеми у ході розслідувань і, звісно ж, впливало на якість розслідувань порушень.

У новому положенні враховано лише кілька наших пропозицій, і у кінцевому підсумку новий документ став ще складнішим, додалися нові категорії (раніше їх було 10 – тепер 23), нові вимоги, особливо у частині звітності, щодо збільшення кількості фахівців, які повинні контролювати досвід експлуатації.

- Поясніть, будь ласка, як МАГАТЕ нас перевіряє?

- Співпраця з МАГАТЕ ведеться вже понад два десятки років. Це найбільша і найавторитетніша організація у сфері мирного використання атомної енергії. МАГАТЕ проводить місії OSSART, PROSPER та інші. Крім регулярних запланованих перевірок ми самі просимо МАГАТЕ і про інші, і про навчання. До честі Компанії зазначу, що всі проведені МАГАТЕ перевірки завершилися успішно.

На наш запит МАГАТЕ у 2018 році провело в Енергоатомі експертну місію PROSPER. В її складі були провідні світові фахівці у сфері атомної енергетики. Завданням місії була перевірка ефективності аналізу саме досвіду забезпечення експлуатаційної безпеки. Експерти МАГАТЕ відзначили, що керівництво НАЕК прагне підвищити експлуатаційну безпеку за допомогою використання досвіду експлуатації. Вони також надали відповідні рекомендації щодо поліпшення обліку досвіду експлуатації, і Енергоатом виконав їх повною мірою. 

Окрім того, на наш запит МАГАТЕ проводило в Компанії навчання (семінар) з виявлення й аналізу корінних причин порушень, вчило ефективному використанню посібника для користувачів міжнародною шкалою ядерних і радіологічних подій INES.

 

Керівник ДП НАЕК «Енергоатом»,

Нові атомні потужності: турбота про майбутні покоління й екологічно чисту економіку

Світ упевнено рухається до максимальної екологічної чистоти економіки – через розвиток атомної енергетики.

 

 

 

Країни, які на свій страх і ризик відмовляються від ядерних потужностей, обираючи джерела енергії на викопному паливі, ризикують опинитися економічними аутсайдерами: вже нині введено податки, мита та інші методи регулювання, спрямовані на очищення промисловості від шкідливих для довкілля морально застарілих способів отримання електроенергії, потреба людства у якій лише зростає.    

Декарбонізація – не данина моді. Сталий розвиток вже сьогодні неможливий без раціонального досягнення вуглецевої нейтральності, аби не допустити підвищення глобальної температури вище двох градусів за Цельсієм від рівня нинішнього, який аж ніяк не є нормою.

Жартувати не доводиться вже тепер: нестача продовольчих товарів, дефіцит питної води й катастрофічно швидка втрата біорозмаїття – це наше найближче майбутнє, якщо ми не оговтаємось просто зараз. Який же обрати шлях, щоб врятувати ситуацію? Лідери думок багатьох провідних економік світу вважають оптимальним рішенням мирний атом.

Економічна комісія ООН для Європи (UNECE, United Nations Economic Commission for Europe) дійшла висновку, що ядерна енергетика може бути частиною розширеного портфеля сталих технологій із низьким або нульовим рівнем викидів вуглецю задля декарбонізації глобальної енергетичної системи.

Національна атомна генерація впевнено демонструє результат: підраховано, що якби Україна взагалі не мала атомних електростанцій, щороку в атмосферу потрапляло б на 117 млн тонн, або на 30%, більше вуглецю. Загалом за 30 років незалежності України завдяки роботі вітчизняних АЕС вдалося запобігти викидам понад 3 млрд тон CO2. НАЕК «Енергоатом» як провідний виробник і постачальник електроенергії в Україні прагне й надалі сприяти пом’якшенню наслідків зміни клімату, через свої потужності допомагаючи переходу на більш чисту енергію. Тож відповідь на питання, чи потрібні нам нові атомні потужності, очевидна.

Рішення на вчора

«Наразі 15 енергоблоків українських АЕС забезпечують більше половини усієї електроенергії за найнижчою ціною порівняно з іншими генераціями, до того ж, без викидів парникових газів, – говорить керівник Енергоатома Петро Котін. – Збереження обсягів виробництва дозволить залишати тариф на електроенергію для населення доступним та гарантуватиме баланс і стійкість вітчизняної енергосистеми. Саме тому Енергетична стратегія України на період до 2035 року розглядає атомні станції як найефективніше з економічної точки зору низьковуглецеве джерело енергії, а тому прогнозує збереження частки атомної генерації в енергобалансі країни на рівні 50% і вище».

Водночас 12 з 15 енергоблоків вже отримали ліцензії на експлуатацію у понадпроєктний термін. Та це не привід хвилюватися щодо безпеки їхньої роботи: рішення про подальшу експлуатацію цих енергоблоків ухвалюються виключно після комплексу заходів з її підвищення та найсуворіших перевірок ядерної та радіаційної безпеки. Однак потрібно розуміти, що після 2030 року розпочнеться період, впродовж якого енергоблоки, які експлуатувалися протягом понадпроєктного строку, потрібно буде зупиняти – для подальшого виведення з експлуатації. До 2040 року країна буде на порозі зупинки енергоблоків сумарною потужністю близько 4-5 ГВт. Відповідно, виробництво електроенергії на АЕС без будівництва заміщуючих потужностей суттєво знижуватиметься. Це вимагає ухвалення рішень про будівництво нових атомних потужностей вже сьогодні – для заміщення тих, що вибуватимуть, адже на зведення кожного енергоблока потрібно від чотирьох років.

Водночас споживання електроенергії в Україні та світі лише зростатиме, тож виключно заміщенням не обійтися – потрібно буде збільшувати не тільки кількість нових енергоблоків, а й їхню виробничу потужність. З огляду на це, масштабний проєкт добудови третього та четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС не має розглядатися лише в контексті заміщення.

Найближчим часом Україна має внести у державну стратегію енергонезалежності проєкти добудови п’ятого енергоблока Рівненської АЕС, енергоблока №4 Південноукраїнської АЕС, а також сьомого та восьмого енергоблоків найбільшої в Європі Запорізької атомної електростанції. Наразі фахівці Енергоатома вивчають характеристики майданчиків для будівництва нових енергоблоків та зведення нових АЕС. Вже нині зрозуміло, що починати зводити їх потрібно якнайскоріше, адже на боротьбу зі змінами клімату, які людство відчуває вже сьогодні, часу все менше. Країни, які не бажають швидко й рішуче реагувати на нові виклики, ризикують лишитися без інвестицій та інших важелів фінансової допомоги.

Всупереч міфам

Міфів навколо атомної енергетики так багато, що їх не встигав би спростовувати навіть спеціальний цілодобовий телеканал. Одне з майже невикорінних упереджень в українському суспільстві будується на псевдотезі про те, що енергоблоки ХАЕС будуватимуть за старими радянськими технологіями. Олії до вогнища постійно додають декотрі місцеві політики й народні депутати, які навмисне маніпулюють фактами та навіюють суспільству брехливу думку про те, що на них начебто чекає новий Чорнобиль.

Українські атомники не просто так мають репутацію одних із найкращих у світі. Вони постійно підвищують кваліфікацію та засвоюють найкращий міжнародний досвід. Нові енергоблоки Україна зводитиме виключно за сучасними і найпродуктивнішими технологіями, до того ж, без найменшої прямої чи опосередкованої участі Росії. Тези про безальтернативність постачання реакторного обладнання з Російської Федерації переважно лунають від тих, хто абсолютно ігнорує об’єктивну реальність, у якій успішні перемовини та домовленості Енергоатома з кращими гравцями на світовому ринку реакторних технологій – це доконаний факт.

На недавній зустрічі міністра енергетики України Германа Галущенка з заступником Міністра енергетики США Ендрю Лайтом сторони обговорили заходи в рамках Стратегічного діалогу, ключові інвестиційні проєкти й перспективні напрями двосторонньої співпраці.

«Загальна атмосфера зустрічей та досягнуті домовленості дозволяють мені впевнено заявити, що Україна дійсно має підтримку з боку США у зміцненні своєї енергетичної безпеки та незалежності. Дуже важливо, що як українська, так і американська сторона спрямовані на досягнення конкретного результату. Такий підхід – we can do it – є запорукою успіху», – повідомив пан Галущенко.

Як розповів директор відокремленого підрозділу НАЕК «Енергоатом» «Науково-технічний центр» Микола Власенко, успішні перемовини щодо постачання новітніх технологій для українських енергоблоків Компанія веде не лише з Westinghouse, а й з компаніями Південної Кореї, Китаю та Франції. Наразі найоптимальніші рішення запропоновані саме фахівцями компанії Westinghouse, з яким Енергоатом пов’язаний десятиліттями стратегічної взаємовигідної співпраці.

Днями президент Westinghouse в регіоні EMEA (Європа, Середній Схід та Африка) Тарік Чохо висловив упевненість: історія роботи американської компанії в Україні виходить далеко за рамки постачання ядерного палива. «Багато проєктів з підвищення безпеки, реалізовані на енергоблоках України за допомогою Westinghouse, не лише роблять їх більш безпечними і надійними, але дозволяють пролонгувати їхній життєвий цикл», – повідомив пан Чохо. Він додав, що Westinghouse планує співпрацю з ВП «Атоменергомаш» для отримання ним необхідної сертифікації. Після завершення цього процесу Атоменергомаш зможе розпочати в Україні виробництво власних паливних збірок.

Баланс та стійкість

Фахівці Енергоатома за допомогою спеціалістів із закордонних науково-проєктних установ порахували, що введення в експлуатацію енергоблоків №3 та №4 ХАЕС забезпечать додаткове виробництво 16,2 млрд кВт-год (відпуск 15,4 млрд кВт-год) електроенергії щорічно. Річний дохід від продажу цієї електроенергії становитиме близько 30 млрд грн без ПДВ за поточними цінами на ринку. Але справа не лише у доході та фінансовій стабільності НАЕК «Енергоатом». Проєкт будівництва цих енергоблоків є стратегічним для держави Україна.  

«По-перше, збільшення обсягів виробництва електроенергії дозволить залишити тариф для споживачів доступним навіть в умовах постійного зростання цін на продовольчі й господарчі товари і забезпечить баланс та стійкість енергосистеми країни. А це означає гарантію енергетичної безпеки й стабільність економічної ситуації, – пояснює пан Котін. – По-друге, проєкт створить тисячі додаткових робочих місць як на етапі будівництва, так і на етапах введення енергоблоків в експлуатацію. Також він дозволить завантажити замовленнями на виробництво обладнання для енергоблоків вітчизняні промислові підприємства – планується використання сучасного допоміжного обладнання з локалізацією виробництва в Україні до 70%. І це означає соціально-економічний розвиток не тільки регіону, на території якого розташована Хмельницька атомна станція, а й інших регіонів».

На Хмельницькій АЕС з нуля збудують енергоблок за технологією АР-1000. Це буде перший (пілотний) проєкт глобальної співпраці Енергоатома з Westinghouse. Американська реакторна установка АР1000 також стане основою для ще чотирьох енергоблоків на майданчиках інших українських АЕС.

Використання американської технології АР1000 в довгостроковій перспективі дасть Енергоатому можливість забезпечувати найвищий рівень безпеки, надійну роботу атомної генерації, її інноваційність та дбайливе ставлення до довкілля.

Окрім цього, будівництво нових енергоблоків ХАЕС сприятиме стратегічній синхронізації енергосистеми України з енергосистемою ЄС та її інтеграції з Європейською енергомережею ENTSO-E. Адже згідно з розпорядженням уряду №671-р від 15 червня 2015 року, одним із фінансових інструментів для добудови енергоблоків №3 та №4 ХАЕС мала б стати організація видачі потужності енергоблока №2 Хмельницької АЕС для експорту електроенергії до країн ЄС.

Технологія

31 серпня 2021 року у присутності Президента України Володимира Зеленського керівник ДП «НАЕК «Енергоатом» Петро Котін і президент та головний виконавчий директор компанії Westinghouse Патрік Фраґман підписали Меморандум про співпрацю, який передбачає розміщення реакторів Westinghouse AP-1000 в Україні. Попередньо домовилися, що за технологією AP1000 збудують п’ять енергоблоків на АЕС України.

В рамках поїздки до США пан Котін відвідав склади з обладнанням компанії Westinghouse Electric у Південній Кароліні, де зберігається устаткування для будівництва атомних реакторів Westinghouse, щоб наочно упевнитися: технологія відповідає найвищим вимогам, обладнання повністю готове до монтажу.

«Ми оглянули основне обладнання реакторної установки АР-1000, що вже виготовлено, зберігається на складі Westinghouse та готове до відвантаження, – розповів керівник Енергоатома. – Засвідчили, що умови зберігання задовільні, продукція знаходиться у відмінному стані. Більшість критичного обладнання зберігається під азотною подушкою. Повний комплект для реакторного острова у наявності. Таким чином ми зможемо значно скоротити терміни будівництва енергоблока, оскільки не потрібно витрачати час на виробництво цього обладнання».

Як повідомив глава Westinghouse Тарік Чохо, АР-1000 – реактор покоління III+, що має не лише стійку, але й високомодульну і компактну конструкцію, на додачу до передових механізмів пасивної безпеки. Його вплив на довкілля також радикально відрізняється у кращий бік від будь-якого іншого реактора третього покоління.

Від держави для своєчасного здійснення всіх етапів цього амбітного проєкту Енергоатом наразі потребує лише прийняття Закону «Про розміщення, проєктування та будівництво енергоблоків №3,4 ХАЕС», якнайскорішого ліцензування американської технології, створення сприятливого інвестиційного клімату для залучення до участі в ньому потужних закордонних партнерів і розуміння важливості цього задуму для безпечного енергетичного майбутнього країни.

Ставлення сусідів

Ще однією улюбленою тезою критиків нового атомного будівництва є ставлення сусідніх країн до зведення енергоблоків. У травні та червні 2019 року тривали транскордонні консультації в рамках дії Конвенції Еспо. Її положеннями передбачено, що процедуру оцінки впливу на довкілля потенційно небезпечних об’єктів мають проводити не тільки всередині країни, а й у суміжних країнах, на які ці об’єкти можуть мати потенційний вплив.

Україна виконала вимоги документа: 3 травня 2019 року громадські слухання з питання добудови енергоблоків №3 та №4 ХАЕС пройшли у Мінську, 22 травня 2019-го – у Варшаві, 13 червня того ж року – у Відні. За результатами цих слухань було підписано двосторонні протоколи з Білоруссю, Австрією та Польщею. Всі сторони надали підтвердження про завершення консультацій та відсутність зауважень. Протягом поточного року було завершено консультації з цього питання ще чотирма країнами – Угорщиною, Словаччиною, Румунією та Молдовою. 10 вересня 2021 року під головуванням міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Романа Абрамовського, за участі заступників міністрів енергетики й економіки, а також представників МЗС, відбулося засідання Міжвідомчої координаційної ради з питань реалізації в Україні Конвенції Еспо. Координаційна рада схвалила рішення про врахування результатів оцінки транскордонного впливу на довкілля проєкту будівництва енергоблоків №№ 3-4 Хмельницької АЕС. 

Висновки

Наразі багато країн світу усвідомлюють нагальну потребу в сучасних атомних енергоблоках. Об’єднані Арабські Емірати нинішнього року запустили першу АЕС – Барака, Словаччина добудувала атомну станцію Моховце, на британській Хінклі-Пойнт зводять два нові блоки, також ще два енергоблоки скоро матиме пакистанська АЕС Карачі. Польща оголосила про намір розпочати будівництво атомних потужностей не пізніше 2030 року – планується звести щонайменше шість енергоблоків. Створення власних АЕС планують Іран та Єгипет.

За інформацією МАГАТЕ, наразі нові енергоблоки зводяться в Китаї (11 у стадії будівництва), Індії (7), Південній Кореї (4), Росії (3), Бангладеші (2), Об’єднаних Арабських Еміратах (3), Великій Британії (2), Туреччині – (2), США (2), Словаччині (2) та по одному – у Франції, Аргентині, Бразилії й Фінляндії.

Окрім інших переваг, нові атомні потужності дадуть національній економіці спроможність експортувати електроенергію до інших країн.  До європейської енергетичної системи ENTSO-E Україна має приєднатися уже в 2023 році. На європейському ринку електрична енергія коштує щонайменше удвічі дорожче, тож її експорт туди відкриває перед Енергоатомом перспективи для оновлення та подальшої модернізації існуючих потужностей.

Відкладати час старту будівництва нових енергоблоків українських АЕС нікуди. Адже під загрозою енергетична безпека, стабільність та незалежність прийдешніх поколінь.

Автор: Костянтин Сімейко – доктор технічних наук, заступник голови Ради молодих вчених при відділенні фізико-технічних проблем енергетики НАН України, член науково – аналітичної ради Українського ядерного товариства.

Публікацію підготовлено за матеріалами: https://bit.ly/3u0skG6

Світ упевнено рухається до максимальної екологічної чистоти економіки – через розвиток атомної енергетики.